Похід на Боржаву. Стара Сироварня. Три дні наодинці з природою. червень 2014р.

В суботу вранці з головного вокзалу виїхали поїздом Львів- Мукачево. Три години подорожі і ми у с. Воловець. Це вже Закарпаття. Наша подорож припадала на три дні  вихідних Зелених свят 7-9 червня. Тому туристів і подорожуючих було багато.
 Наш маршрут розпочався так. Потрібно вийти з  ж.д. станції і повернути відразу ліворуч до базарчику. Де  справа на дереві буде маркування маршруту жовтим кольором. Пройти базарчик, в кінці  повернути ще раз ліворуч і пройти під мостом. Далі рухатись по дорозі вздовж річки, спочатку вона буде справа, потім зліва.  В кінці села місцеві мешканці пасуть корів.

Воловець, Закарпаття.

Далі горизонтальний маршрут по дорозі  переходить у  різко вертикальний. Яким ми піднімалися  під палючим сонцем з важкими рюкзаками. Це найважчий відрізок походу. Час від часу робили привали. Далі зайшли в ліс у тінь. Рухалися по спіралеподібній дорозі до гори.

У тіні добре, прохолодно. Набагато легше йти. Зліва зустріли два джерела. В яких набрали холодної води.  Відпочили, попили води. На смак вона зовсім відрізняється від води з під крану. Організм поглинає її з завидною швидкістю. І прагне рознести до кожної клітинки, щоб втамувати спрагу.

Згодом ми дійшли до першого значимого об'єкту Старої Сироварні.

Маркування на Боржаві.

Стара Сироварня. Боржава.

 Вид на Воловець.

Маркування на Боржаві.

 Стара Сироварня. Боржава.

Біля Сироварні робимо невеликий привал. Фотографуємо краєвиди. Милуємося красою Карпатських гір. І тут  серед Божественної природи у тебе виростають крила. Знаходишся у стані невагомості. І дихати тут набагато легше, легені наповнюються чистим гірським повітрям. Маршрутом далі рушаємо стежкою, обходячи г. Плай з лівої сторони. Внизу від сироварні видніється перший табір. Де розбиті чотири палатки і  відпочивають туристи.

 Обійшовши г. Плай внизу виднілась дерев'яна хатинка, де жили місцеві гуцули, які пасуть овець і кіз, і роблять з молока бринзу. Біля них проходило невеличке джерельце.  Недалеко ми і розбили намет для ночівлі ближче до лісу,

 Дрова ми не рубали, а у лісі знайшли багато сухих гілок, якими і палили вогонь. До джерела дійти пішки десь 20 хв. туди і назад. Готували вечерю. На кухні чергувала я. Вийшло краще ніж  удома. На свіжому повітрі розгулявся апетит.

 О 20.00 год до нас почала спускатись група туристів. Як виявилось їх 13 чоловік, хотіли стати на ночівлю, шукали місце. Розбили табір недалеко від нас. Біля 22.00 год почало темніти. Хотілось побачити зорі. Але на небі не було дуже їх видно, один місяць ясно світив. Ніч була тепла, спати було жарко. Та і наші сусіди пів ночі горлопанили пісні під гітару.

 Другий день. Вранці  десь о 7.40 ми прокинулись від спеки. Намет нагрівся, неможливо було дихати. Зварили сніданок, поїли  а далі відпочивали в тіні. В 12.00 год наші сусіди зібрались і рушили далі в похід. Після обіду двоє наших  пішли в похід на г. Великий Верх і г. Стій. Я лишилась чергувати в таборі зі всіма речами. Бо йти з важкими рюкзаками, під пекучим сонцем, не було ні бажання, ні сил. 

Час до вечора минув непомітно. Мої мандрівники вернулись дотемна. Задоволені, пройшли задуманий маршрут г. Великий Верх і г. Стій. Варили вечерю вже на потемки. Знову я була на кухні головним поваром. Друга ніч була холодніша. Але зорі на небі ясніші. Можна було спостерігати молочний шлях, різні сузір'я

 Третій день. Вранці о 7.30 год. прокинулись від спеки. На сніданок варили овочевий суп. Потихеньку почали збиратись. біля 13.00 год почали виходити з табору, щоб встигнути до Воловця на 17.40 год. на електричку до Львова. 

Якщо ви самостійно не знаєте куди поїхати, який вибрати маршрут. Вам допоможе в цьому ресурс guide.karpaty.ua  Маршрути Карпатами різноманітні. Кожен здатен знайти щось для себе, відповідно до вільного часу, фізичного навантаження та погодних умов.