Останній день. Свидовець: оз. Апшинець- г. Трояска (1702м) - г. Татарука (1707 м)- полонина Ріпа Апшинецька- перевал Околе- с. Чорна Тиса- с. Ясіня. Повернення додому. червень 2014

Перший і другий день походу тут
Третій день походу тут

Рано в наметі я прокинулася від спеки, не було чим дихати, відкрила вхід, глянула. А там озеро, гори, ясно світить  сонце. Була десь біля  7.30 ранку.  Це була дуже тепла ніч і я зовсім не змерзла, в порівнянні з іншими ночами. Всі таборовики біля нас снідали і складали намети, а наші ще всі спали. Біля 8.00 год вийшла Аня і ми почали варити борщ, на який звечора зробили заготівлю. Потім до нас в гості прийшла отара овець з двома пастухами і собаками. Собаки були голодні і ходили по табору, під кущами шукали їжу. З пастухів був один молодий, другий старший. Зі старшим я поговорила, він розказав, що овець доять два рази на день. Що вони зараз до 11 год  пасуться, а потім їх заганяють. На питання, чи важко так ходити, каже що вже звик. Чоловік питався чи не має у нас  сигарет, бо він дуже хоче курити. Але наші хлопці ще спали та і ніхто з нас не курить Розказав, що в них тяжко з продовольством, машина два рази на тиждень приїжджає, привозить хліб, продукти.

оз. Апшинеь, Свидовецький масив

оз. Апшинеь, Свидовецький масив

 Свидовець, отара овець

Наші повставали десь біля 11. 00 год і ми почали снідати.  На сніданок був борщ, канапки, печиво, цукерки. За сніданком ми з Русланом вирішили виходити з табору пізніше ніж всі інші. Так як вони спішили до Києва. У нас була Рахівська електричка на 1.00 ночі з Ясіня.

Сніданок біля оз. Апшинець

Ми сфотографували маршрут.  За підрахунками, як виявилось пізніше він становив приблизно 25 км. Наші  друзі вийшли з табору десь о 13.00 год. Ми вийшли десь біля 15.00 год. І то нас підігнали собаки. Ми  ще відпочивали. Прийшли  до нас в табір три здорові собаки, ті що пасли овець і почали все шманати, шукати їжу. Після того, як нічого не знайшли тупо підійшли до мене і в притул  почали дивитися і просити їсти.. Це було реально страшно, Три здорових голодних собаки. У нас нічого не було, що їм дати. Я мала трохи печива, то все їм віддала. Вони далі ходили біля нас, потім лягли і дивились.

Наш маршрут пролягав від оз. Апшинець- г. Трояска- г. Татарука- полонина Ріпа Апшинецька- перевал Околе- джерело Чорної Тиси- спуск вздовж р. Чорно Тиси -с. Чорна Тиса- с. Ясіня.

Маршрут Свидовець

Карта Ясіня

Свидовець

По маршруту ми трохи заблукали і біля Трояски пішли  вліво на Закарпаття по червоному маршрутую Я зрозуміла, що ми йдемо не туди, оскільки мало починатись вже синє маркування. і гора  Татарука на карті мала бути по праву сторону. Ми зустріли групу велосипедистів і їх керівник сказав, що ми йдемо в протилежному напрямку на Закарпаття до Усть Чорна. За його підказкою ми вийшли в правильному напрямку.  Ми загубили  одну годину. Пройшли г. Татарука. 

г. Трояска. Свидовець

 Свидовець

А далі нам потрібно було спускатись до полонини Ріпа. І на карті вона показувала весь час на право. Але йшовши на право, там був обрив. Ми трохи запанікували, адже спуститись до полонини не можливо було. На ліво виднілась спочатку широка дорога і Руслан хотів по ній йти. Як виявилось пізніше цією дорогою ми би прекрасно спустились. Але, я казала, що так ми йдемо в протилежному напрямку, адже с. Чорна Тиса була в напрямку направо. Це і збило з пантелику, тим більше, що часу було обмаль. Пізніше ми побачили стежку наліво і спустились нею до полонини. Там зустріли пастухів і овець яких бачили вранці біля нас. І тих голодних наших собак, які вже були прив'язані на ланцюгу. Це вже була 17.30 год. пастух нам показав довший, але маркований шлях. Казав, що є коротший. але ми можемо заблудитись. Наступною точкою відліку був перевал Околе. На маркуванні показує, що до г. Тряска 9 км.

маркування, перевал Околе

 Далі мало бути зліва джерело Чорної Тиси. Так ми орієнтувались, що правильно йдемо. До темна вздовж гирла р. Чорної Тиси ми таки спустились до села Чорна Тиса. По дорозі трохи гриміло, блискало. І зненацька почався дощ. Ми вдягнули дощовики. Пропадав він не довго.До села дійшли коли  вже стемніло. В хатах горіло світло. Їм там було тепло і затишно. Ми йшли змучені і вже все боліло. До с. Ясіня потрібно було йти ще десь 7 км. Але вони здавались безкінечними.  І тут нас підвезла пара на мопеді, в яких я запитала чи правильно ми йдемо. Нас везли по черзі. Спочатку Руслана, а потім мене. Це було екстремально. Бо водій мяко кажучи був не тверезий. Але ми добрались до станції вчасно, десь за 15 хв до відправлення. сіли в поїзд Рахів- Львів і вранці біля 8 год.  прибули до Львова.